Наші учасники продовжують дивувати талантами. Призерка львівського відбору за компетенцією «Технології моди» Олеся Охрімець вже власноруч шиє одяг. Вона мріє стати модельєром і створювати вбрання.

Олеся завершує навчання у Львівському вищому професійному училищі побутового обслуговування й уже зараз знає, як будувати кар’єру.

Про вибір фаху й непросту боротьбу за професію мрії дівчина розповіла в інтерв’ю.

Чому обрала професію?

Я зробила вибір ще в середній школі. Моя мама – кравець-закрійник, тож я з дитинства мала уявлення про цю роботу. Потім на шкільних уроках трудового навчання вчителька захопила предметом. Я почала їздити на олімпіади та конкурси з кравецької майстерності. В 11 класі вибір стався сам собою.

То пошиття одягу – сімейна справа?

Мама не хотіла, щоб я була швачкою. Колись їй нав’язали професію, а потім вона звикла до неї та не стала змінювати. Мама й досі бачить у цій роботі недоліки. 

Мати працювала в ательє, на фабриках. Зараз працює на виробництві меблів, займається обшивкою. До того шила одяг: куртки, спідниці, комбінезони, сукні, костюми. Я спостерігала, процес захоплював. 

Зараз непорозумінь немає?

Немає. Коли мама побачила захоплення швейною справою, мабуть зрозуміла, що це усвідомлений вибір. Згодом прийняла моє рішення та допомагала з навчанням, підказувала практичні штуки. 

Що зачепило в професії?

Подобається створювати одяг, втілювати власні ідеї. 

Навчання виправдало очікування?

Так, я багато чому навчилася, відпрацювала техніки. Участь у конкурсах також мотивує вчити більше. 

Цьогоріч, складаючи залік, сшила спідницю та сукню, конструювала все сама. Вийшло гарно, пишалася результатом. До того ще пошила для себе сукню та худі. 

Крім цього, інколи займаюся дрібним ремонтом: штани вкоротити, десь застрочити. Отримувати гроші за власну роботу дуже приємно, це мотивує працювати майстерніше.

В перспективі плануєш працювати за фахом?

Після випуску з училища хотіла вчитися заочно на модельєра в університеті. В училищі дали базові знання: як правильно шити, конструювати, зшивати деталі, працювати з машинками та робити дрібний ремонт. Проте для кар’єри, яку я собі намріяла, треба розширювати спектр навичок.

Модельєр уміє малювати, створювати ескізи, будувати новий одяг. Цьому треба вчитися, а знання краще переймати від професіоналів.

Війна похитнула плани. Змінилися умови вступу, складніше знайти роботу, яка б дозволила оплачувати навчання. Ще й великі міста зараз небезпечні. 

Тепер хочу просто знайти роботу та накопичити грошей на навчання.

Як проходила практика під час навчання?

Якось я проходила практику на львівській швейній фабриці. Шила рятувальні жилети та жіночі піжами. Тоді я зрозуміла, що однотипна робота виснажує, але мені, як студентці, це допомогло відпрацювати швидкість пошиття. На тій фабриці кожен майстер виконував одну операцію потоком. Через декілька днів на потоці я виконувала операцію ідеально. 

Не впевнена, чи змогла би так працювати постійно, проте досвід корисний.

Як потрапила на конкурсі?

Мене скерувала викладачка, Ольга Зіновіївна Байда. Змагання залишили неймовірні враження. Я вперше була на WSU.

Я дуже засмутилася, коли дізналася про скасування фіналу, адже вперше посіла перше місце, хотілося йти далі.

Яка була атмосфера?

Дружня, креативна. Завданням було зшити жіночу сукню, зробити викрійки з готових лекал, з’єднати їх за технологією. 

Журі прискіпливо перевіряли правильність швів і з’єднань, економне використання тканини. Від того, що оцінювання було суворим, радість перемоги примножилася.

Тобі пощастило визначитися з професією ще у школі. Що можеш порадити цьогорічним вступникам?

Пробуйте щось нове, шукайте себе. Розглядайте різні професії й одна з них виявиться вашою.

Не лякайтеся, якщо щось не вдається з першого разу. Помічаю, що при першій невдачі часто все кидають і опускають руки. Майстерність потребує терпіння та витримки, а моя професія не є винятком.